Бронхоектатична , хвороба вперше була описана Дж. Лаеннеком 1819 р. У літературі досі цю хворобу називають по-різному. Одні відносять бронхоектатичну хворобу до пневмоній, інші вважають за краще користуватися термінами «бронхоектази», «бронхоектазія», більшість авторів розцінюють захворювання як комплекс клініко-морфологічних проявів, до складу яких входить не тільки ураження бронхів, але й усіх елементів'легеневої тканини.

Етіологія і патогенез бронхоектатичної хвороби до кінця не вивчені. Захворювання поліетіологічне. Виділено такі основні чинники, що призводять до формування бронхоектазій: 1) природжені і постнатальні вади розвитку легень; 2) рецидивуючі неспецифічні запальні захворювання органів дихання; 3) дитячі інфекційні хвороби (кір, кашлюк); 4) сторонні тіла трахеобронхіального дерева; 5) туберкульоз; 6) деякі спадкові хвороби та системні ураження (муковісцидоз, синдром Картагенера, альфа-, гаммаглобулінемія); 7) бактеріальні деструкції легень.

Існують різні теорії патогенезу бронхоектатичної хвороби. Одні ав-" тори надають провідного значення хронічному бронхіту, інші вважають первинним пневмосклероз, треті — вади розвитку і неповноцінність дихальної системи. На нашу думку, основне значення в патогенезі бронхоектазій має поєднання і взаємодія двох чинників: запального процесу і порушення дренажної функції бронхів. Підтвердженням цього, є морфологічна картина видалених частин легень з бронхоектазами. Вона харак-, теризується наростаючими дистрофічними й атрофічними змінами усіх структурних елементів легені. Результат цих процесів — ослаблення тонусу бронхів, зниження скоротливої здатності їх стінки та перистальтики. Постійне підвищення внутрішньобронхіального тиску під час кашлю сприяє дальшому розширенню бронхів, приєднання вторинної інфекції спричиняється до перибронхіального склерозу, скупчення гнійного мокротиння.

Велику роль у виникненні бронхоектазів відіграють ателектази різного генезу (природжені, аспіраційні, пневмонічні, при сторонніх тілах, пухлинах бронха, муковісцидозі, стисненні бронха-лімфовузлами).
В. А. Климанський (1975) надає важливого значення у формуванні бронхоектатичної хвороби порушенню кровообігу в сиетємі малого кола.