|
Бульозна форма стафілококової деструкції легень характеризується наявністю тонкостінних повітряних порожнин, які швидко змінюють форму та розміри і мають схильність до довільного зворотного розвитку. Більшість авторів вважають появу бул ознакою сприятливого, перебігу процесу. Були справді виникають у період завершення пневмонії, і їх поява не супроводжується клінічними проявами. Зрідка трапляються випадки прориву бул у плевральну порожнину і розвитку пневмотораксу.
Рентгенологічно були характеризуються як тонкостінні повітряні утворення з чіткими межами. На відміну від кіст на їх тлі видно легеневий малюнок. Форма їх у динаміці змінюється, були зникають через З— 6 міс. Піоторакс — скупчення гнійного ексудату у плевральній порожнині. Піоторакс ускладнює перебіг переддеструкції або легеневої деструкції, частіше зустрічається у дітей з множинною дрібновогнищевою формою деструкції. Генез піотораксу пов'язаний з інфікуванням реактивного плеврального ексудату.
Клінічними проявами піотораксу. є прогресуюче погіршання стану дитини, млявість, апатія, поганий апетит, підвищення температури тіла вечорами (гектичний характер підвищення), повільно наростаюча задишка і ціаноз. Піоторакс часом супроводжується абдомінальним синдромом (парез кишок,, здуття живота, затримка випорожнень і тазів, біль у животі можуть спричинитися до необгрунтованої лапаротомії). Характерно, що описані симптоми виникають у хворих на тлі лікування пневмонії і навіть після деякого поліпшення загального стану. Під час огляду відзначають асиметрію грудної клітки (випинання ураженої сторони, відставання її в акті дихання). При перкусії межі серця зміщені в здоровий бік. Залежно від характеру піотораксу (тотальний, обмежений) і розташування ексудату визначається укорочення перкуторного звуку і ослаблення дихання. Нині вкрай рідко зустрічається форма застарілої, що далеко зайшла, емпієми (піотораксу), так звана проникаюча емпієма. За відсутності відповідного лікування емпієми відбувається гнійне розплавлення міжреберних м'язів, фасцій, гній проникає у міжм'язові простори і на ураженій половині грудної клітки виникає болюча флюк-туюча припухлість. У гнійний процес можуть втягуватися й ребра.
Для своєчасної діагностики піотораксу необхідна термінова, з негайною оцінкою, рентгенографія органів грудної клітки.
На рентгенограмі виявляють інтенсивне гомогенне затемнення усієї ураженої половини грудної клітки з вираженим зміщенням тіні середостіння у Протилежний процесові бік. Легеневий малюнок не простежується. При обмежених піотораксах видно паракостальну, парамедіасти-нальну, наддіафрагмальну тінь. Діагностична плевральна пункція уточнює характер ексудату і дає можливість встановити етіологію процесу . (посів гною). Після першої плевральної пункції необхідно повторити рентгенограму для виявлення
особливостей основного процесу в легені і уточнення стану плевральної порожнини
Піопневмоторакс — скупчення в плевральній порожнині гною і повітря. Виникнення його завжди пов'язане з проривом вогнища деструкції у плевральну порожнину- і розривом легені, що призводить до утворення бронхоплеврального з'єднання (нориці). Розрізняють простий і напружений піопневмоторакс. Простий піопневмоторакс може бути тотальним, обмеженим, обгортаючим. Механізм розвитку піопневмотораксу відрізняється від механізму розвитку піотораксу. Для піотораксу характерне повільне нагромадження та інфікування реактивного плеврального випоту, для піопневмотораксу — прорив абсцесу, колапс легені. Тому на ранніх стадіях розвитку піотораксу переважає гнійно-септичний синдром і тільки в міру нагромадження гнійного ексудату наростають ознаки 'внутрішньо-плеврального напруження. При піопневмотораксу з перших хвилин, переважає синдром внутрішньоплеврального напруження.
При. бурхливій формі піопневмотораксу на тлі важкого загального стану дитини, зумовленого гнійно-септичним синдромом, раптово виникає приступ кашлю, короткочасне апное, різка задишка, занепокоєння внаслідок гіпоксії, ціаноз, тахікардія. Дитина стогне, вкривається потом, може зупинитися серце, дихання і навіть настати смерть.
|