|
Діагностика плевриту базується на даних анамнезу, типових клінічних симптомах, а також даних . додаткових обстежень — цитологічного, біохімічного та мікробіологічного дослідження ексудату, рентгенографії органів грудної клітки та інших. методів, які дозволяють виключити туберкульоз, колагеноз, інші захворювання.
Рентгенологічне дослідження хворих з ексудативним плевритом виявляє гомогенне затемнення нижньої частини легень з типовим рівнем ексудату, верхня межа якого увігнута і.співпадає з лінією Еліс—.Дамуазо— Соколова. Зі збільшенням об'єму випоту наростає інтенсивність тіні, синус . не визначається, органи середостіння зміщуються в здоровий бік. При осумкованих плевритах втрачається характерний вигляд, верхня коса межа зникає. Для верифікації діагнозу проводять рентгенографію у двох проекціях, використовують, також томографію. Діагностична пункція, як зазначено вище, дозволяє уточнити етіологію захворювання.
Диференціальну діагностику неспецифічних плевритів проводять із туберкульозним серозним плевритом, для якого характерні поступовий початок, стабільна температурна реакція, дуже повільне розсмоктування ексудату, позитивні туберкулінові проби. Серозний плеврит ревматичної етіології відрізняється відносно швидким перебігом, мізерністю клінічної симптоматики, значним поліпшенням стану після початку протиревматичної терапії. У низці випадків виникає необхідність диференціювати ексудативний плеврит, у тому'числі осумковані форми, з гострою пневмонією різної локалізації, пухлиною, ателектазом та абсцесом легень. Стараннє клініко-лабораторне зіставлення дозволяє підтвердити той чи інший діагноз.
Лікування має бути комплексним з урахуванням етіології, особливостей клініки, важкості стану.
У хворих на сухий плеврит, який розвинувся на тлі пневмонії, терапевтичні заходи мають бути спрямовані на лікування основного захворювання. Відповідну терапію слід проводити у хворих на туберкульоз, ревматизм. Якщо сухий плеврит набув затяжного перебігу, а туберкульозна етіологія виключена, можна призначити фізіотерапевтичні процедури, за нормальної температури тіла — лікувальну гімнастику.
Лікування серозного плевриту необхідно спрямовувати на ліквідацію ексудату.. Показанням до лікувальної плевральної пункції є зміщення серця, яке призводить до наростання серцево-судинної та дихальної недостатності, високий рівень випоту, верхній край якого доходить до II ребра. Крім того, показанням дО цієї маніпуляції є повільне розсмоктування ексудату після зниження температури.
Провідна роль пневмококу в етіології неспецифічного плевриту обгрунтувала широке і" досить ефективне використання пеніциліну як препарату вибору. У деяких випадках стартовою комбінацією антибіотиків може служити один із цефалоспоринів з аміноглікозидами. Обов'язковою умовою лікування хворих, яким загрожує легенева деструкція, є внутрішньовенне введення одного їз антибіотиків у максимальних добових дозах. Оцінку ефективності антибактеріальної терапії проводять у перші 2 дні лікування на основі стабілізації або поліпшення стану хворого, нормалізації температури.
Внутрішньоплевральне уведення антибіотиків недоцільне, оскільки більшість препаратів добре проникає у плевральну порожнину. Гормонотерапію у ранні терміни звичайно не призначають через загрозу легеневої деструкції. Однак інколи на 3—4-му тижні за збереження клінічної симптоматики, стійкої температури коротким курсом (3—5 днів) призначають преднізолон із розрахунку 1 мг на 1 кг'маси тіла на добу.
Лікувальну плевральну пункцію з. евакуацією випоту проводять' за наявності великих ексудативних плевритів. При цьому настає швидке поліпшення стану хворих, зменшуються прояви дихальної недостатності. Дренування та промивання плевральної порожнини нині проводять рідко і лише за наявності суворих показань (напружений піопневмоторакс, подальше накопичення ексудату та повітря після плевральної пункції). Розсмоктуванню фібрину сприяє активна ЛФК-З огляду на значення алергічного компонента при розвитку серозних плевритів усім дітям необхідно призначати нестероїдні протизапальні засоби (саліцилати, метиндол), зрідка — глюкокортикоїди.У комплексному лікуванні- сухого та ексудативного плевриту важливе значення має фізіотерапевтичне лікування, терапія, спрямована на стимуляцію захисних сил організму, вітамінотерапія, лікувальна гімнастика у період реконвалесценції.
Вихід та прогноз.- Вихід неспецифічного плевриту загалом сприятливий. Зворотний розвиток синпневмонічного плевриту відбувається паралельно з пневмонічним процесом або затримується (до 3—4 тиж); При метапневмонічному плевриті у плевральній порожнині залишається багато фібрину, який розсмоктується дуже повільно (до 6—8 тиж). Масивний гнійний син- та метапневмонічний плеврит має надзвичайно повільну зворотну динаміку. Рекомендується подальше лікування у спеціалізова--ному пульмонологічному санаторії.
Звичайно термін 6—7 міс вважають достатнім для повного клініко-функціонального одужання.
Діти, які хворіли на плеврит різної етіології, перебувають на диспансерному обліку у дільничного педіатра та пульмонолога.
|