|
Характеризується наявністю множинних специфічних вогнищ у леге нях. На початку захворювання виникає переважно ексудативно-некротич на реакція з наступним розвитком продуктивного запалення. Варіанти дисемінованого туберкульозу розрізняють за патогенезом і клінічною картиною. Залежно від шляху поширення мікобактерій ту беркульозу розрізняють гематогенний і лімфогематогеннии дисемінований туберкульоз. Обидва варіанти можуть мати гострий, підгострий і хро нічний початок хвороби.
Гострий дисемінований туберкульоз гематогенного генезу найчастіше проявляється як міліарний. Переважно він буває генералізованим з утво ренням вогнищ у легенях, печінці, селезінці, кишках, мозкових оболон ках. Рідше міліарний туберкульоз зустрічається як ураження тільки ле гень. За клінічним перебігом розрізняють такі варіанти: тифоїдний, що характеризується фебрильною температурою і різко вираженою інтокси кацією; легеневий, за якого у клінічній картині хвороби переважають симптоми дихальної недостатності на тлі інтоксикації; менінгеальний (менінгіт, менінгоенцефаліт) як прояв генералізованого туберкульозу. Рентгенологічне дослідження дає змогу визначити однотипну.дисемінацію у вигляді дрібних (розміром з просо) вогнищ (тіїіит — просо), розта шованих симетрично від верхівки до основи легень
Перші 7—8 днів від початку хвороби при рентгенографії змін не ви являють, є тільки посилений легеневий малюнок. Пізніше виявляють змі ни у вигляді дрібних вогнищ, розташованих в усіх ділянках легень, біль ше— у верхніх відділах. Внутрішньогрудні лімфовузли в деяких ви падках залишаються незміненими. В інших випадках спостерігають яви ща інфільтративного або пухлинного бронхоаденіту.
Для клініки міліарного туберкульозу завжди характерні гострий по чаток захворювання, висока температура, виражений інтоксикаційний синдром і, що має значення для діагностики,— розбіжність між важким станом хворого та відсутністю фізикальних явищ у легенях. Для білоГ крові характерні лейкопенія з лімфопенією, моноцитоз з відсутністю еозинофілів. Значно прискорена ШОЕ.
Діагноз грунтується на даних рентгенологічного дослідження. Диференціювати необхідно з черевним тифом, сепсисом, дрібновогни-щевою пневмонією, гострим бронхіолітом. При черевному тифі та сеп сисі відсутня характерна рентгенологічна картина у легенях. Дрібио-вогнищева пневмонія та гострий бронхіоліт при рентгенологічному до слідженні схожі на міліарний туберкульоз, але відрізняються від нього великою кількістю аускультативних даних (сухі та вологі хрипи у леге нях), а також розташуванням вогнищ у легенях: переважно у нижніх та середніх відділах легень при пневмонії та бронхіоліті й у верхніх та середніх відділах легень — при туберкульозі.
Лікування проводять трьома або навіть чотирма препаратами: ізоніа зидом, стрептоміцином, рифампіцином, етамбутолом — перші 2—3 міс. Потім відміняють стрептоміцин і терапію продовжують ще 6—7 міс залежно від стану хворого і швидкості розсмоктування вогнищ.
Підгострий дисемінований туберкульоз розвивається поступово, але також характеризується вираженими симптомами інтоксикації. У разі гематогенного генезу підгострого дисемінованого туберкульозу однотип на вогнищева дисемінація локалізується у верхніх і кортикальних від ділах легень, у разі лімфогенного генезу вогнища розташовуються гру пами у прикореневих і нижніх відділах легень на тлі вираженого лімфан-гіту із залученням у процес як глибокої, так і периферичної лімфатичної системи легень, У хворих з підгострим дисемінованим туберкульозом на тлі вогнищ нерідко визначають тонкостінні каверни із незначним перифокальним запаленням. Частіше вони розташовуються на симетричних ділянках ле гень. Ці порожнини називають «штампованими» кавернами.
|