Диспансерне спостереження

Диспансерне спостереження та профілактика. В основі первинної профілактики хронічної пневмонії лежить запобігання . гострій та затяжній пневмонії, їх своєчасне і правильне лікування. Важливою ланкою також є профілактичні заходи в групі дітей, котрі часто хворіють.
Діти, хворі на хронічну пневмонію, підлягають диспансерному обліку та спостереженню. Диспансеризацію здійснюють дільничний педіатр та йульмонолог. При цьому вони вирішують принципові питання тактики курації хворих, уточнюють діагноз, визначають найближчий та віддалений прогнози, намічають план реабілітаційних заходів, проводять оцінку ефективності диспансеризації.  Основними  документами  диспансерного


хворого є маркірована історія розвитку дитини (форма 112) та контрольна карта (форма 030). Періодичність спостереження визначають індивідуально (2—4 рази на рік). ЛОР-фахівець обстежує дитину 1 раз, стоматолог —- 2 рази на рік, інші фахівці — за показаннями. Профілактичне щеплення проводять не раніше ніж через 2 міс після ремісії. Хворим на хронічну пневмонію 2 рази на рік проводять комплекс реабілітаційних заходів: аерозольні інгаляції лікарських препаратів, електрофорез або УФ-опромінення, вібраційний масаж і постурал.ьний дренаж. Важливими чинниками оздоровлення є дотримання режиму з тривалим перебуванням на свіжому повітрі, своєчасна санація хронічних вогнищ інфекції, загартовуючі процедури (обтирання, обливання). ЛФК. є одним із найважливіших лікувальних та реабілітаційних заходів. У період стійкої ремісії заняття фізкультурою в школі не протипоказані, але лікар повинен забезпечувати контроль за обсягом таї ступенем складності вправ. Забороняються заняття в спортивних секціях та участь у змаганнях. Діти з хронічною пневмонією повинні робити ранкову гімнастику, мати певне фізичне навантаження вдома. Все це буде сприяти зменшенню фізичної детренованості, гіпокінезії та поліпшить соціальну адаптацію хворих дітей.