Дизонтогенетичні бронхоектази

Дизонтогенетичні бронхоектази. За сучасними уявленнями, вади розвитку легень, що спричиняються до бронхоектазії, можуть бути наслід-. Ком ембріональних порушень і вад постнатального розвитку. Є. В. Рижков (1968) поділяє бронхоектазії на набуті і дизонтогенетичні. Набуті бронхоектази розвиваються в легені, формування якої вже закінчилося. Дизонтогенетичні бронхоектази тільки у невеликої кількості дітей пов'язані з природженою вадою розвитку. Частіше їх утворення пов'язане з порушенням розвитку легені у перші роки життя, коли ще не закінчилося формування і розвиток легені.- Розвиток легені триває до 12—25 років.

Таким чином, для виникнення дизонтогенетичих бронхоектазій характерно те, що легеня розвивається в патологічних умовах, спричинених різними респіраторними інфекціями. Розвиваючись у таких умовах, альвеолярна паренхіма, бронхи і судини набувають спотворених форм, властивих дизонтогенетичним бронхоектазам. Початок захворювання пов'язують із перенесеною у ранньому дитячому віці пневмонією та наступними частими рецидивами бронхіту і пневмоній. Основним симптомом є вологий кашель з мокротинням, яке діти ковтають. При рентгенологічному обстеженні у дітей з дизонтоге-нетичними бронхоектазами виявляють деяке затінення легеневого поля з деформацією легеневого малюнка, міжребер'я звужені, легеневе поле на боці ураження зменшене, серединна тінь зміщена в бік ураження.

Бронхографія остаточно підтверджує діагноз дизонтогенетичних брон-хоектазів.. Характерною є однорідність ураження усіх бронхіальних гілок, починаючи від сегментарних, збіднення розгалужень сегментарних бронхів (оголення).
При ангіографії виявляють звуження і деформацію артерій, збіднен- . ня судин, оголення сегментарних гілок.
Лікування дизонтогенетичних бронхоектазіє хірургічне. Однією із особливостей оперативного лікування є видалення не тільки ділянок з бронхоектазами,- але й тих, на яких є ураження у вигляді деформуючого бронхіту.