|
Широко застосовують інгібітори протеаз. Вони інактивують гістамін, серотонін, гіалуронідазу, а також стимулюють Імунозахисні реакції. Це зменшує проникність судин і запальні явища, гальмує лізис білків крові і тканин. Застосовують природні (тразилол, контрикал) і синтетичні (амінокапронова кислота, амбен) інгібітори протеолітичних ферментів. При їх використанні обов'язковий контроль коагулограм. Інфузійна терапія, корекція гомеостазу, корекція зсїданої системи крові, нормалізація центральної і периферичної гемодинаміки, стимуляція захисних механізмів, вітамінотерапія — заходи- патогенетичної терапії, без яких неможливо вилікувати хворого.
Незамінною у лікуванні бактеріальних деструкцій є специфічна імунотерапія (антистафілококовий, антисиньогнійний гамма-глобулін, анатоксин, бактеріофаг, плазма). - В особливо важких випадках, коли традиційні, загальноприйняті методи детоксикації не дають ефекту, при ускладненнях бактеріальних де? струкцій сепсисом до комплексного лікування включають УФО крові, гемосорбцію. Під впливом УФО циркулюючі в крові токсини втрачають вірулентні властивості, зберігаючи антигенні, поліпшуються реологічні властивості крові, підвищується рівень імуноглобулінів. Місцеве лікування бактеріальних деструкцій легень. Методи місцево-го впливу на вогнище інфекції варіюють залежно від форми деструкції, фази патологічного процесу, віку дитини, характеру ускладнення. Міс-цеве лікування переддеструктивних процесів включає бронхоскопічну санацію трахеобронхіального дерева і внутрішньолегеневе введення антибіотиків. Останнє доцільно застосовувати при лобіті.
Використовують пеніцилін, натрієву сіль (500 000—1000 000 ОД 1 мл фізіологічного розчину). Маніпуляцію повторюють 2—3 рази через
день. Протипоказане внутрішньолегеневе введення за наявності повітряних порожнин у легені, оскільки хвороба може ускладнитися пневмо-
тораксом.
Легеневі форми бактеріальних деструкцій вимагають диференційованої лікувальної практики. Стафілококові були не потребують будь-яких місцевих лікувальних заходів. Виняток становлять напружені, були з явищем внутрішньолегеневого напруження. Проводять їх пункцію, дренування з наступною активною аспірацією.Дрібновогнищева множинна деструкція є однією з найважчих форм бактеріальних деструкцій легень. Місцева терапія її полягає у бронхо-скопічній санації з уведенням антибіотиків, що відповідають бактеріо-грамі.
При внутрішньочастковій деструкції ефективною є бронхоскопічна санація з ендобронхіальною катетеризацією деструктивної порожнини або бронха, що її дренує, аспірація гнійного вмісту і промивання порожнини розчином антибіотика. Гігантські кортикальні абсцеси санують методом дренування за Мональді з наступним щоденним уведенням антибіотиків, промиванням асептичним розчином.
При легенево-плевральних формах бактеріальної деструкції легень лікувальна тактика спрямована на усунення внутрішньоплеврального напруження, санацію плевральної порожнини, досягнення повного розправлення легені. При піотораксі основним методом місцевої терапії є плевральні пункції з видаленням усього вмісту та промиванням плевральної порожнини розчином антисептика та введенням антибіотика. Плевральну порожнину потрібно звільнити максимально. Пункції повторюють щоденно з. обов'язковим рентгенологічним контролем аж до.припинення одержання гною і до позитивної клініко-рентгенодіагностики. Обов'язковим є посів гною на флору та чутливість до антибіотиків. За відсутності клінічного ефекту, неможливості видалити густий гній .(згустки фібрину) вдаються до дренування плевральної порожнини. При тотальному піо-тораксі можна проводити дренування двома' дренажами -(верхній, і нижній) з проточним промиванням антисептичними розчинами. Для розрідження гною, фібрину в дренаж вводять ферменти (трипсин, хемотрип-син, терилітин) з обов'язковою їх евакуацією. Піопневмоторакс вимагає негайного дренування плевральної порожнини за Суботіним — Бюлау. Спроби пункційного лікування піопневмотораксу недоцільні. Дренування необхідно проводити на місці перебування дитини з напруженим піопнев-мотораксом, транспортування такої дитини небезпечне для її життя. При транспортуванні дитини з дренажем ні в якому разі не можна. перетискувати дренаж або від'єднувати його від активної чи пасивної аспірації.
|