|
Лікування простої гіпоплазії легень не потребує хірургічного лікування, але такі діти мають перебувати на диспансерному обліку. У разі вторинного хронічного нагноєння гіпоплазована легеня або її частка підлягають хірургічному лікуванню.
Трахеальний бронх і дивертикул трахеї. . Трахеальний бронх— це бронх, який відходить безпосередньо від трахеї. Виділяють такі види трахеального бронха: зміщений, понадкомпактний і дивертикулоподібний. Під зміщеним трахеальним бронхом розуміють відходження нормального верхньочасткового бронха від трахеї, а не від головного бронха; понадкомпактний бронх — це коли є додатковий бронх легені, частки або сегмента, який відходить безпосередньо від трахеї. Трахеальний бронх може бути рудиментарним. У цьому випадку утворюється природжений дивертикул трахеї. Діагноз встановлюють на підставі бронхоскопії і бронхографії.
Трахеальний бронх не потребує хірургічного втручання, 'якщо у паренхімі, до якої він підходить, .не утворилися бронхоектази, кісти. Хірургічному лікуванню підлягають ускладнені дивертикули трахеї. Трахеальні нориці. Причиною виникнення трахеальних нОриць є неповна облітерація жаберних щілин. Вони можуть бути повними і неповними. Трахео- і бронхостравохідні нориці належать до вад розвитку стравоходу. Лікування трахеальних норйць полягає в радикальному вирі зуванні
Трахеобронхомегалія — розширення трахеї і бронхів внаслідок недорозвиненості еластичних і м'язових елементів трахеї та бронхів. Це рідкісна природжена вада розвитку. Трахеобронхомаляцію вперше описав Моипіег-Кипп 1932 р., тому її- ще називають синдром Муньє—Куна.
Клінічні прояви цієї вади залежать від ступеня розширення трахеї, бронхів і характеру гнійної інфекції, що приєдналася. Для обширних уражень характерні постійний кашель з гнійним мокротинням, періодичні підвищення температури тіла, блідість, ціаноз обличчя і акроціаноз, виражена дихальна недостатність. Характер кашлю вібруючий. Під час перкусії над легенями виявляють укорочення перкуторного тону, під час аускультації — ослаблення дихання. Ці зміни виявляються на боці більшого ураження. Діагноз встановлюють на підставі рентгенографії, уточнюють його за допомогою томографії та бронхоскопії. Лікування дітей з трахеобронхомегалією в основному консервативне, включає протизапальну, загальнозміцнювальну терапію та повноцінну
санацію трахеобронхїального дерева. Останнім часом застосовують плас тичні операції на трахеї
Стенози трахеї і бронхів. Ці вади трапляються рідко. Розрізняють стенози справжні та компресійні. Справжній природжений стеноз трахеї зумовлений вадою розвитку хрящів, які утворюють замкнуту трубку, позбавлену мембранозної частини. Основним клінічним проявом цієї вади є стридор. Залежно від ступеня звуження просвіту трахеї він може виникнути відразу після народження або в процесі розвитку дитини. Різке порушення дихання особливо виражене під час респіраторних захворювань. Компресійні стенози зумовлені тиском на трахею і бронхи, найчастіше цей тиск здійснює подвійна дуга аорти. Трахея, що розташована в аортальному вікні, легко стискується. У діагностиці стенозу трахеї провідну роль відіграє рентгенологічне дослідження (рентгеноскопія, томографія, езофагографія і аортографія). Можливе застосування трахеобронхоскопії, яку необхідно проводити особливо обережно, щоб не спричинити декомпенсації дихання.
Лікування хірургічне. У разі справжніх стенозів вдаються до циркулярної резекції трахеї (бронха) з накладанням анастомозу кінець у кінець. При компресійних стенозах, зумовлених подвійною дугою аорти, операція полягає у перев'язуванні й пересіканні однієї з дуг.
|