|
Медіастинальна емфізема — небезпечне ускладнення, останніми роками зустрічається рідко. Патогенез її пов'язаний з порушенням цілості бронхіальної стінки при збереженій медіастинальній плеврі. При цьому повітря з бронха поширюється по парабронхіальному і медіастинальцо-му просторах.
Клінічно медіастинальна емфізема проявляється появою у надключичній ділянці припухлості, яка поширюється на шию і обличчя. Для прогресуючої медіастинальної емфіземи характерно проникнення повітря у підшкірну клітковину обличчя; повіки, надбрівні дуги різко здуті, очі дитини закриті, з'являється хриплість голосу через стискування гілок зворотного нерва, прогресують порушення гемодинаміки, можлива повітряна екстраперикардіальна т'ампонада серця. На оглядовій рентгенограмі видно, що середостіння розтягнуте скупченим у ньому повітрям.
Синьогнійні деструкції легень у дітей. Більшість авторів вважають цю інфекцію вторинною, такою, що нашаровується на бактеріальну, найчастіше — стафілококову. Аналіз публікацій останніх років дозволяє виявити деякі клініко-рентгенологічні особливості грамнегативних синьо гнійних уражень легень у дітей.
Синьогнійні пневмонії найчастіше спостерігаються у дітей у перші місяці життя та в ослаблених. Для їх перебігу характерний виражений токсичний синдром при субфебрильній температурі, наявність геморагічного випоту у плевральній порожнині, легеневі й кишкові кровотечі. Нерідко зустрічається важкий бактеріальний шок. Можливі блискавичні генералізовані форми, які протягом декількох днів призводять до смерті дитини.
У хворих з грамнегативною інфекцією частіше зустрічається плащо-видний, обгортаючий піоторакс (плеврит), рідше — напружений піопневмоторакс. Деструктивний процес здебільшого двобічний, на відміну від однобічного процесу при стафілококовій деструкції легень. Особливістю рентгенологічних даних є відносно незначні зміни при вкрай важкому стані, наявність ітерстиціальної емфіземи.
Лікування бактеріальних деструкцій легень. Протягом останніх десятиріч воно зазнало значних змін. У 50-ті роки лікування обмежувалося звичайною антибактеріальною і консервативною • терапією. Летальність при деструктивних процесах за такого лікування досягала 90—100 %. Наприкінці 50-х років із застосуванням дренування плевральної порожнини летальність значно знизилась. Шестидесяті роки характеризувалися зниженням летальності в окремих клініках до 25—ЗО % у зв'язку із застосуванням радикального хірургічного лікування (С. Л. Лібов, Л. Є. Котович, М. Р. Рокицький, Ю. Т. Ісаков, Е/ А. Степанов, В. І. Ге-раськін, А. Р. Шуринок, Н. І. Мокрик). Наприкінці 70-х та на початку 80-х років від радикальних операцій майже повністю відмовились. Впроваджені нові методи «малої хірургії» (ендоскопічні та плевральні дренування, тимчасова бронхіальна оклюзія).
Нині основною умовою лікування бактеріальних деструкцій легень є патогенетична комплексність, що полягає в поєднанні так званих малих
хірургічних методів з інтенсивною медикаментозною терапією. Під малими хірургічними методами розуміють всілякі активні впливи на вогнище/ інфекції (дренування, пункція, ендоскопічні маніпуляції), залежно від форми бактеріальної деструкції — місцеве лікування. Загальне інтенсивне консервативне лікування застосовують при всіх формах. Воно включає комплекс антибактеріальної, дезинтоксикаційної, коригуючої і сти-.мулюючої терапії.
|