|
Напруження кісти або гостре розширення кісти частіше спостерігають при тонкостінних повітряних кістах. Причиною гострого розширення кісти може бути утворення клапанного механізму у бронху, що дренує кісту. При цьому повітря, проникаючи у порожнину кісти під час вдиху, не може вийти з неї, що призводить до швидкого збільшення розмірів кісти, відтискання і колабірування прилеглих відділів легені, зміщення середостіння в бік, протилежний боку-ураження. Гостре збільшення розмірів легеневої кісти може розвинутися серед повного здоров'я або на тлі пневмонії, кашлюку. Кашель, що супроводжується поштовхоподібним підвищенням внутрішньобронхіального тиску, може бути чинником, що провокує гостре збільшення розмірів кісти.
Клінічна картина цього ускладнення характеризується ознаками синдрому внутрішньолегеневого напруження. Раптовий початок супроводжується прогресуючими порушеннями дихання. Дитина неспокійна, наростають задишка і ціаноз. Особливо важкий перебіг дихальних порушень у новонароджених і дітей перших місяців життя. Подальше наростання дихальної недостатності може призвести до смерті дитини. Діти з напруженою кістою намагаються зайняти положення на хворому боці, ди-> хання у них поверхневе, різко прискорене. Під час огляду можна вияви-.ти вибухання і відставання в акті дихання ураженої половини грудної клітки. Перкусія виявляє значне зміщення органів середостіння у проти* лежний бік, над кістою визначається тимпаніт, дихання ослаблене або зовсім відсутнє. Остаточна діагностика можлива у разі термінової рентгенографії легень. Виявляють повітряну порожнину, зміщення середостіння у протилежний бік.
Лікування дітей з напруженими кістами оперативне. При вираженій дихальній недостатності операції повинна передувати пункція кісти, яку
здійснюють на місці, у соматичному відділенні, оскільки транспортування дитини з явищами внутрішньолегеневого напруження у спеціалізова-
не торакальне відділення небезпечне для її життя. Обсяг оперативного лкування—видалення кісти або частини легені, частки легені з кістою визначає торакальний хірург.
Прорив кісти у плевральну порожнину може статися як при гострому напруженні, так і при нагноєнні внаслідок розплавлення стінки. У першому випадку виникає пневмоторакс, у другому — піопневмоторакс. Клініка прориву кісти у плевральну порожнину характеризується раптовою наростаючою задишкою, ціанозом, тахікардією. Діти старшого віку скаржаться на біль у грудях. Дальший перебіг ускладнення залежить від виду пневмотораксу: при обмеженому пневмотораксі стан дитини'стабілізується, при тотальному напруженому пневмотораксі і піопневмото-раксі — швидко погіршується. Дитина неспокійна, намагається лягти на хворий бік.
Уражена половина грудної клітки відстає в акті дихання, міжребер'я розширені. ПІД час перкусії визначають тимпаніт, зміщення меж серця у протилежний процесові бік, дихання різко ослаблене або відсутнє. Терміново проведена оглядова рентгенографія органів грудної порожнини виявляє притиснуту повітрям легеню, зміщення органів середостіння, при піопневмотораксі видно затемнення з чітким рівнем рідини і зміщенням середостіння.
Лікування у разі прориву кісти починають із обов'язкового дренування плевральної порожнини на місці. Подальше радикальне лікування необхідно проводити у спеціалізованому стаціонарі після стабілізації стану дитини.
|