|
Основні принципи хіміотерапії. Терапевтичний ефект хіміотерапії зу мовлений антибактеріальною дією хіміотерапевтичних препаратів на мікобактерії туберкульозу. Міра терапевтичного ефекту залежить, з од ного боку, від туберкулостатичної активності препаратів, з іншого — від стану бактеріальної популяції і передусім від чутливості мікобактерій до хіміопрепаратів.
Найвищу бактеріостатичну активність має ізоніазид, присутність яко го обов'язкова в усіх комбінаціях хіміопрепаратів. Друге місце за бакте ріостатичною активністю посідає рифампіцин; інші хіміопрепарати за мірою їх активності розміщуються таким чином: стрептоміцин, канамі-цин, піразинамід (тизамід), етіонамід (протіонамід), етамбутол, циклосе-рин, флориміцин (БІОМІЦИН), ПАСК, тіоцетазон. Останнім часом такі препарати, як циклосерин, ПАСК і тіоцетазон, у педіатричній практиці не застосовують.
Добову дозу препарату, як правило, вводять за і прийом, але можнаі розділити її на 2—3 прийоми. Застосовують препарати шляхом при-
ймання рег оз або шляхом внутрішньом'язових ін'єкцій (стрептоміцинканаміцин, флориміцин). Окремі хіміопрепарати (ізоніазид, рифампіци,
етіонамід) можна вводити внутрішньовенно або приймати у вигляді кра-пель. Часом препарати застосовують у вигляді розчинів ендобронхіано, в інгаляціях, а також ректально у вигляді медикаментозних клізм Та
свічок. -
Хіміотерапію хворих на туберкульоз необхідно проводити комбіна цією хіміопрепаратів, застосування одного препарату неприпустимо. Ви бираючи хіміопрепарати для лікування на різних етапах хіміотерапії, слід враховувати різний вплив окремих хіміопрепаратів на позаклітинно та внутрішньоклітинно розташовані мікобактерії. На початку хвороби, коли процес прогресує, відбувається інтенсивний вихід мікобактерій у тканини уражених органів, їх поширення лімфобронхогенним і гемато генним шляхом, тобто більшість мікобактерій у цей період розташовані позаклітинно (експоненційна фаза).
У міру затихання туберкульозного процесу величина бактеріальної популяції зменшується, в організмі хворого зберігаються мікобактерії, які перебувають у стані персистування. Про них кажуть, що вони «сплять», «дрімають». Один із варіантів персистування мікобактерій — це можлива їх трансформація у Ь-форми, ультрадрібні форми, та фор ми, що фільтруються. На цьому етапі (стаціонарна фаза) мікобактерії перебувають головним чином внутрішньоклітинно (всередині фагоцитів).
Ізоніазид і рифампіцин мають однакову активність щодо внутрішньо-та позаклітинно розташованих мікобактерій. Стрептоміцин, канаміцин, флориміцин (БІОМІЦИН) чинять значно меншу бактеріологічну дію на мікобактерії, що розмножуються внутрішньоклітинно. Піразинаміду, ти-заміду притаманна переважно внутрішньоклітинна активність.
Увесь курс хіміотерапії прийнято розподіляти на 2 етапи. На першо му етапі проводять інтенсивну хіміотерапію не менше ніж 3 препарата ми, а в разі важких ускладнених форм туберкульозу у комбінацію мо жуть входити 4 і більше хіміопрепаратів. Другий етап — етап менш інтенсивної хіміотерапії (2 препарати) з метою впливу на бактеріальну популяцію, що залишилася, це головним чином персистуючі форми мі кобактерій.
Проводячи тривалу, протягом декількох місяців, хіміотерапію, слід пам'ятати про побічну дію хіміопрепаратів. За механізмом побічні реак ції прийнято класифікувати як токсичні та алергійні. Токсичний вплив на печінку справляють піразинамід, етіонамід, ізоніазид. Описані випад ки гострої ниркової недостатності у хворих, у яких відзначено перерив часте використання рифампіцину. Добре відома токсична дія низки пре паратів (стрептоміцину, канаміцину, флориміцину) на VIII пару череп них нервів. Однак побічна дія хіміопрепаратів у дітей проявляється над звичайно рідко. Враховуючи ототоксичну дію стрептоміцину і канаміцину, у дітей ці препарати, як правило, не застосовують більше ніж 2 міс. Етамбутол звужує поле зору. Знаючи побічну дію хіміопрепаратів, не обхідно 1 раз на місяць проводити дослідження функції печінки, кон сультувати дитину в окуліста та отоларинголога (аудіограма).
Наводимо приклад найбільш раціональної комбінації хіміопрепаратів для лікування активного туберкульозу з тривалістю курсу б міс: ізоні-азид+рифампіцин + стрептоміцин, останній через 2 міс замінюють на протіонамід; ізоніазид-Ьрифампіцин + протіонамід — 2 міс; ізоніазид+ -Ьетамбутол + тизамід— ще 2 міс.
|