|
Патогенез бронхолегеневих ускладнень, що виникли внаслідок аспірації сторонніх тіл. Ускладнення, що виникають внаслідок аспірації сторонніх тіл, дуже різноманітні і багато в чому залежать від часу, що минув з моменту аспірації, рівня розташування стороннього тіла, його характеру, ступеня обтурації дихальних шляхів, рухомості стороннього тіла, вираженості запальних змін як у стінці бронха, так і в розташованих нижче відділах легені. Значення усіх перелічених чинників не однакове у різні терміни після аспірації.
Патогенез порушень у момент аспірації залежить в основному від рівня розташування стороннього тіла, його фіксації та ступеня порушення прохідності дихальних шляхів. Зупинка стороннього тіла у гортані проявляється загальним важким станом дитини, вираженим порушенням дихання. Це сприяє ранньому звертанню до лікаря, частіше — отоларинголога, що полегшує діагностику і своєчасне видалення стороннього тіла.
Потрапляння крупних сторонніх тіл до трахеї призводить до різко вираженої гіпоксії відразу ж після аспірації чи в момент аспірації, явища набряку слизової оболонки, які приєднуються дуже швидко, спричиняються до асфіксії, яка нерідко призводить до летального кінця. У частини хворих порушується механіка дихання внаслідок повторних приступів кашлю, переляку, збудження. Отже, асфіксія не завжди викликана механічною перешкодою.
Проходження стороннього, тіла у бронхи може призвести до різних порушень. При повній закупорці просвіту бронха та фіксації стороннього тіла картина виражених дихальних порушень розвивається тільки у разі закупорки головного бронха, що призводить до ателектазу усієї легені.
При фіксованих сторонніх тілах, що спричинюють виключення 1 — 2 часток легені, дихальні розлади менш виражені, подальша діагностика залежить від тривалості перебування стороннього тіла та його характеру. При аспірації сторонніх тіл, які не спричинюють повної о'бтурації просвіту бронха, зберігається вентиляція ділянок легені, розташованих нижче. Якщо сторонні тіла не фіксовані і не спричинюють різкого зменшення прохідності повітря, порушення, що виникають,, можуть швидко змінюватися. Переміщення стороннього тіла може викликати тимчасовий ателектаз ділянки легені, що змінюється емфіземою, і навпаки. Залежно від тривалості перебування сторонніх тіл у дихальних шляхах виникають різні ускладнення у бронхах і легенях.
1. Ускладнення, які виникають у термін до 2 тиж з моменту аспірації. Характер ускладнень цього періоду визначається рівнем локалізації
та ступенем обтурації бронха стороннім тілом.
Ускладнення цього періоду (бронхіт, пневмонія, ателектаз) називають гострими.
2. Ускладнення, які виникають у термін від 2 тиж до 1 міс після аспірації. У генезі цих ускладнень провідне місце посідають характер стороннього тіла і вік дитини. При органічних сторонніх тілах у дітей раннього віку швидше й частіше виникають деструктивні процеси в легені, при неорганічних розвиваються бронхопневмонії без деструктивних змін. Ускладнення цього періоду підгострі або затяжні (деструктивні бронхопневмонії із залученням плеври, без залучення, плеври, з кровотечами).
3. Якщо стороннє' тіло перебуває у дихальних шляхах понад 1 міс, запальний процес у бронхах і легеневій паренхімі набуває рецидивуючого перебігу із загостреннями та ремісіями. Запальні зміни цього періоду зумовлені стійкою обтурацією бронха внаслідок фіксації стороннього тіла, розростання грануляцій з наступним стенозом бронха, порушення дренажної функції бронха. Ускладнення цього періоду — хронічні (бронхоектази, деформуючий бронхіт, абсцес легені).
Окрему групу становлять ускладнення, пов'язані із спробами видалення стороннього тіла або його видаленням.'Вирішальними чинниками у їх виникненні є спосіб видалення стороннього тіла, вид застосовуваної анестезії, кваліфікація лікаря. До цих- ускладнень належать: пневмото-
ракс, пневмомедіастинум, підшкірна емфізема шиї, неповне видаленнястороннього тіла, кровотеча
Клінічна ¦ картина бронхолегеневих ускладнень аспірації стороннього тіла дуже варіабельна і визначається, багатьма чинниками, серед яких мають значення: час перебування стороннього тіла у дихальних шляхах, його характер, обсяг легеневої паренхіми, залученої до запального процесу, наявність гнійно-деструктивних змін у легені; залучення до процесу плеври тощо..
|