|
Природжені кісти легень. На думку більшості авторів, природжені кісти легень є наслідком порушення розвитку дихальної системи у процесі ембріогенезу. Залежно від стадії, на якій відбувається порушення процесу розвитку легені, виникають або крупні поодинокі кісти, або численні, але дрібніші. В утворенні кісти відіграють роль неправильно сформовані бронхіальні зачатки, наступне їх розтягнення слизом та інфікування вмістом кісти. Природжені кісти легень поділяють на неускладнені (солітарні, численні) і ускладнені н-агнОєнням, напруженням, проривом у плевральну порожнину.
Неускладнені легеневі кісти, як правило, мають безсимптомний перебіг, і звичайно їх виявляють випадково під час рентгенографії. Приєднання ускладнень різко змінює перебіг процесу, часто призводить до станів, що загрожують життю дитини.
Нагноєння кісти найчастіше виникає після таких захворювань, як грип, ГРВІ, кір, кашлюк, пневмонія.
У клінічній картині нагноєних кіст у хворих на перше місце виступають ознаки гнійної інтоксикації: висока температура з великими коливаннями, різке погіршення загального стану, що виражається у загальній слабкості, що наростає, млявості, зниженні апетиту, збільшенні кількості лейкоцитів у крові, підвищенні ШОЕ. Наявність і вираженість дихальних розладів залежать від віку дитини і розміру кісти. Кашель за наявності кісти буває не завжди. Він з'являється, якщо кіста з'єднується з -бронхом.
Під час огляду дитина млява, малорухлива, уражена половина грудної клітки відстає в акті дихання. При вираженій перифокальній запальній реакції вдається виявити укорочення перкуторного тону над інфільтратом, що оточує кісту, ослаблене дихання. У разі периферичного розташування нагноєної кісти можливе залучення до процесу плевральних листків. Вислуховується шум тертя плеври при сухому плевриті і різке ослаблення дихання — при ексудативному. Таким чином, клінічна картина'кісти, що нагноїлася, подібна до клінічної картини при абсцесі
легені.
Під час рентгенологічного дослідження в обох випадках є більш-менш масивна ділянка затемнення у тканині легень. Після випорожнення кісти від гною і розсмоктування запальної інфільтрації виразно видно стінки кісти. Лікування дітей з нагноєними кістами має проводитися тільки в спеціалізованих дитячих хірургічних або торакальних відділеннях. Поряд із комплексною антибактеріальною і загальною терапією важливе місце у лікуванні посідає санація порожнини кісти. її можна здійснювати різними способами: при центральному розташуванні кісти показана через-бронхіальна (ендоскопічна) катетеризація порожнини з повторними промиваннями антисептиками і антибіотиками; при периферичній локалізації доцільніше вдаватися до дренування за Мональді з наступною старанною санацією. У деяких випадках можливе застосування обох методів одночасно — так зване проточне промивання. У «холодний період» після купірування нагноєння показане радикальне хірургічне лікування— видалення кісти або частини легені з кістою.
|