|
Реографічна оцінка гемодинаміки малого кола у дітей з хронічною пневмонією та бронхоектазією однієї частки показує відсутність значних порушень кровообігу незалежно від віку та тривалості захворювання. При двобічному бронхоектатичному процесі у легенях поряд із зменшенням інтенсивності легеневого кровообігу спостерігаються виражені розлади тонусу прекапілярних судин.
Лікування .бронхоектатичної хвороби хірургічне. Вже сама наявність' хвороби є показанням до хірургічного лікування. Але воно не обмежується тільки операцією. Консервативне лікування застосовують як передопераційну підготовку, а також у післяопераційний період. Потім—реабілітація хворих, санаторно-курортне лікування.
Показання до операції, оптимальні терміни для її проведення визначають у кожному випадку індивідуально. Вік дитини не є перешкодою для виконання операції.' Виявлення у дитини, навіть 1-го року життя, ателектатичних бронхоектазій, що супроводжуються ¦ клінічною картиною легеневого нагноєння, є показанням до операції.
Відносні протипоказання виникають у дітей з циліндричними бронхоектазіями окремих сегментів без ознак хронічного гнійного запалення.
Абсолютно протипоказана операція при бронхоектатичній хворобі у дітей з розсіяними двобічними бронхоектазіями, при ураженні більш як 12—13 сегментів, а також при вираженій легенево-серцевій недостатності, амілоїдозі.
Комплексна передопераційна підготовка при бронхоектатичній хворо бі спрямована насамперед на максимальну санацію.трахеобронхіального
дерева, а також усіх супутніх вогнищ запалення (носоглотки, порожнинирота,' придаткових пазух). Для санації трахеї і бронхів застосовують
бронхоскопію, яку повторюють 2—3 рази. Під час бронхоскопії аспірують гнійне мокротиння, промивають трахеобронхіальне дерево ізотоніч-
ним розчином натрію хлориду з муколітйками та ферментами, вводять антибіотик з урахуванням чутливості флори. За відсутності ефекту після
2—3 санацій і у дітей з двобічною обширною локалізацією бронхоектазій перед операцією виконують черезшкірну катетеризацію трахеї (мікро-
трахеостомію). Наявність катетера у трахеї дозволяє стимулювати кашель шляхом періодичного введення декількох мілілітрів, ізотонічного
розчину натрію хлориду 4—6 раз і більше на добу), 2—3 рази на день уводять антибіотики, муколітичні препарати. Тривалість перебування
такого катетера—14—15 днів. Призначають інгаляції, ЛФК, постураль ний дренаж, бронхо- і муколітичні препарати, вітаміни, десенсибілізуючі
засоби. При локальних формах, коли бронхіт локалізується в межах однієї частки легені, тривалої санації проводити не потрібно. Обмежують-
ся 1—2 бррнхоскопіями, комплексом ЛФК,. інгаляціями, постуральнимдренажем.
Обсяг резекції визначають за даними бронхографії і уточнюють під час операції. Виконують резекцію частки, декількох сегмеетів двох часток легені (при локалізації праворуч), дуже рідко доводиться видаляти усю легеню — пульмонектомія. При двобічній локалізації бронхоектазій операцію виконують у два етапи з інтервалом 6—12 міс. • У післяопераційному лікуванні крім поповнення втрат крові, корекції електролітного обміну, кислотно-основного стану важливим завданням є максимальне розправлення залишених відділів легені. Для цього необхідно під час операції у плевральній порожнині залишити дренаж, за допомогою якого можна підтримувати негативний тиск. З цією метою шляхом . активної аспірації (10—15 см вод. ст.) аспірують вміст плев-> ральної порожнини протягом 2—3 діб. Після повного розправлення легені дренаж видаляють. Важливо також стимулювати у дитини кашель, відсмоктувати мокротиння з ротоглотки, а в разі необхідності і з трахеї та бронхів, забезпечуючи цим прохідність дихальних шляхів. Ці заходи запобігають виникненню такого післяопераційного ускладнення, як ателектаз. Дуже- важливою умовою для виконання цих завдань є добре' знеболювання. Застосовують місцеве введення 0,25—0,5 % новокаїну в корінь легені та у міжребер'я під час операції, у післяопераційний період продовжують погодинне введення анальгетиків. -
Застосовують також антибактеріальну терапію, антигістамінні препарати, вітаміни, серцеві глікозиди, фізіотерапевтичне лікування, дихальну гімнастику, масаж.
Надалі хворі потребують реабілітації під наглядом педіатра, пульмо-нолога. Через б міс після операції їм потрібне санаторне лікування, диспансерний нагляд пульмонолога і торакального хірурга.
|