|
Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів може ускладни тися дисемінацією у легені як внаслідок бронхогенного заносу, так і шляхом лімфагематогенного поширення. Рідко діагностують генералізо ване ураження лімфатичної системи, що включає туберкульоз декількох груп внутрішньогрудних вузлів, а також мезентеріальних та зовнішніх.
Перебіг ускладнених бронхоаденітів- більш тривалий. Приєднання ускладнень проявляється погіршенням стану хворого, підвищенням температури, посиленням патологічних змін крові та ін. Ураження бронха
нерідко супроводжується . появою кашлю та ' виявленням мікобактерій туберкульозу.
Лікування туберкульозу внутрішньогрудних лімфатичних, вузлів має бути своєчасним, комплексним, з використанням усіх протитуберкульозних препаратів. Особливо інтенсивним (не менше .ніж три препарати — ізо ніазид, стрептоміцин, етамбутол) воно повинно бути протягом перших З—6 міс після виявлення захворювання. Середній термін терапії малих форм складає 6 міс, виражених бронхоаденітів — 6—8 міс. У разі при значення рифампіцину терміни лікування скорочуються. Лімфатичні вуз ли з масивними казеозними змінами за відсутності ефекту від хіміотера пії підлягають оперативному видаленню.. Ускладнені бронхоаденіти по требують тривалого лікування (у середньому 1—1,5 року).
Кінець захворювання залежить від давності процесу і вираженості специфічних змін на початок лікування. У хворих з малими формами можливе повне розсмоктування вогнищ запалення і відновлення струк тури кореня, в окремих випадках виявляють поодинокі дрібні кальцина-ти. Якщо аденіти значної давності, кальцинація може бути більш по мітною на тлі фіброзної деформації кореня. У разі значних казеозних змін відзначають масивне відкладення солей кальцію в уражених лім фатичних вузлах. Ателектатично-пневмонічні процеси нерідко закінчують ся розвитком пневмосклерозу, у низці випадків — бронхоектатичними змінами. Діти та підлітки з масивною кальцинацією і пневмосклерозом повинні тривалий час перебувати під спостереженням диспансеру.
Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів доводиться дифе ренціювати з іншими захворюваннями, для яких характерне збільшення внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.
У дітей гіперплазію прикорінних вузлів спостерігають при грипі, пневмонії, кору, кашлюці. Характерним для цих захворювань, на відміну від туберкульозу, є рівномірне двобічне розширення кореня та досить швидка зворотна динаміка в міру затихання основного процесу. Лімфа тичні вузли збільшуються при лімфосаркомі, дімфолейкозі, лімфограну лематозі та інших новоутвореннях. Не зважаючи на різницю у клінічних проявах, на ранніх етапах захворювання у постановці діагнозу виникають труднощі. Значну допомогу в діагностиці може надати бронхологічне дослідження, проведене з метою отримання матеріалу лімфатичного вуз ла для цитологічного і гістологічного досліджень.
У постановці діагнозу туберкульозу внутрішньогрудних лімфатичних вузлів необхідно звертати увагу на контакт з туберкульозним хворим.,
віраж та вираженість туберкулінових реакцій, наявність туберкульозної інтоксикації, мікрополіаденію, дані рентгенологічного і бронхоскопічно-
го досліджень'.
|