|
Туберкульозний менінгіт розвивається внаслідок прориву субкорти-кально розташованого вогнища у субарахноїдальний простір. Звичайно ця форма туберкульозу є класичним фіналом туберкульозу у дитячому віці. Розрізняють такі форми менінгіту: 1) бацилярний, дифузний, пере важно ексудативний туберкульозний менінгіт; 2) цереброспінальний ме-нінгоенцефаліт; 3) серозний специфічний менінгіт.
Цереброспінальні форми менінгіту мають неясно виражений початок, важкий перебіг і погано піддаються лікуванню.
Серозна форма туберкульозного менінгіту характеризується бурхли вим початком, але у хворих з цією формою на відміну від бацилярної форми досить швидко настає вилікування під впливом специфічної те рапії.
Діагностика туберкульозного менінгіту має бути своєчасною і про водитись у терміновому порядку. Але розпізнання захворювання най більш ускладнено саме у перші дні розвитку процесу, коли вчасно роз почата терапія ще спроможна забезпечити повне одужання. Головні труднощі у лікуванні пов'язані з пізнім звертанням за медичною до помогою, коли повністю ліквідувати розвинуті неврологічні порушення вже неможливо. Діагноз повинен бути встановлений до затуманювання свідомості хворого і до появи локальних неврологічних симптомів. Ста рі, «класичні», описання туберкульозного менінгіту з виділенням трьох стадій (дратливість, локальні симптоми, порушення свідомості) у наш час визнані невірогідними і недостатньо обгрунтованими. Тільки на пер шій з цих стадій можна було б сподіватися на успішне лікування.
У діагностиці туберкульозного менінгіту діє правило, справедливе й для інших дитячих захворювань: припущення — це вже півшляху до встановлення діагнозу. Саме підозра на туберкульозний менінгіт змушує проводити цілеспрямовані дослідження, що підтверджують або спросто вують цей діагноз. Менінгіт може розвиватися й у дітей, щеплених вак циною БЦЖ, однак у цих випадках одужання настає швидко.
Туберкульозний менінгіт у дитини спочатку проявляється загальним нездужанням, яке триває інколи до 1 —1,5 тиж. Дитина стає неактивною, млявою, відмовляється від ігор, проявляє упертість і дратливість. Стан може нормалізуватися на 1—2 дні, але потім погіршується. Діти до З років не можуть пояснити свого стану і усвідомити головний біль, во ни капризують, вимагають уваги або лежать мовчки. Трохи старші діти скаржаться на головний біль, намагаються не робити різких рухів го ловою. З самого початку захворювання інколи буває блювання, але час тіше воно приєднується пізніше і поступово наростає протягом 1-го тиж ня. Але трапляються випадки, коли блювання взагалі відсутнє. Нерідко діти скаржаться на біль у животі, який досягає інколи такої сили, що під час обстеження виникають припущення щодо наявності внутрішньо черевної патології. На цій стадії захворювання можливі короткочасні періоди (на 1—2 дні) поліпшення, які змінюються ще більш вираженими порушеннями.
У перші дні захворювання дитина може зберігати інтерес до оточення та до лікаря, відповідати на запитання і виконувати прості команди. У наступні дні маленькі діти звичайно лежать згорнувшись, більш стар ші рухаються обережно, кривляться у разі необхідності повернути го лову або виконати яку-небудь дію. В міру прогресування менінгіту все більш вираженою стає затуманеність свідомості. Дитина, яка Спочатку збуджена і потребує уваги, стає замкненою, ступорозною. На цій стадії вже можуть з'являтися локальні неврологічні симптоми, наприклад, ге теротопія, параплегія, приступи конвульсій. У кінцевій стадії менінгіту свідомість втрачається, дитина лежить на спині в стані децеребраційної ригідності. Ноги випрямлені, напружені, руки зігнуті. Одужання у цій стадії захворювання малоймовірно. Головний біль спричинюється набря ком мозку і підвищенгіям внутрішньочерепного тиску внаслідок підвище ної секреції цереброспінальної рідини. У маленьких дітей інколи спосте рігають розходження швів черепа та збільшення об'єму голови. У стар ших, вікових групах можна виявити набряк соска зорового нерва, харак терний не тільки для менінгіту, але також для об'ємних уражень у порожнині черепа. Щоправда, при останніх значно рідше спостерігають атрофію зорового нерва. Судоми, нехарактерні для початкових стадій менінгіту, в міру прогресування захворювання стають частими. Поява судомних припадків свідчить про розвиток судинних ускладнень типу тромбозів та інфарктів мозку. Судоми, нерідко однобічні, змінюються геміплегіями на відповідному боці. Далі виникає стан децеребраційної ригідності.
|