|
 Клінічна форма, що характеризується запаленням плеври і скупчен ням ексудату в плевральній порожнині. Туберкульозний плеврит порів няно рідко зустрічається як єдиний клінічний прояв туберкульозу, час тіше він поєднується з дисемінованим, вогнищевим, інфільтративним ту беркульозом легень, бронхоаденітом або первинним комплексом. Плеврит може бути першим яскраво вираженим клінічним проявом первинного туберкульозу внаслідок свіжого зараження, а також розвивається при хронічному первинному туберкульозі. У таких хворих одночасно з плев ритом спостерігають інші клінічні прояви свіжого або хронічного пер винного туберкульозу: фліктени, вузлувату еритему, поліартрит, туберку льоз периферичних лімфатичних вузлів.
Порівняно рідко плеврит являє собою одну з ознак системного ура ження серозних оболонок — туберкульозного полісерозиту, характерною особливістю якого є ураження плеври, очеревини, перикарду,
Запальну реакцію плеври спричинюють мікобактерії туберкульозу, які проникають лімфогенним або гематогенним шляхом. Велике значен ня має також стан гіперсенсибілізації плеври. Найчастіше зустрічається костальний та міжчастковий плеврит.
Туберкульозний плеврит — відносно частий прояв туберкульозу, пере важно в осіб молодого віку. Це пояснюється тісним анатомічним та функціональним взаємозв'язком між плевральними листками і лімфа тичною системою легень. Скупчення ексудату у плевральній порожнині зумовлюється підвищенням проникності капілярів вісцеральної плеври та пропотіванням ексудату внаслідок розвитку запальної реакції. Ха рактер запальної реакції може бути різним: переважно ексудативним з наявністю обсіменіння плеври, з утворенням туберкульозних горбків або більших окремих вогнищ, нарешті, з утворенням казеозного некрозу.
Зовнішній вигляд ексудату, кількість фібрину, що міститься в ньому, клітинний склад значною мірою залежать від характеру морфологічних змін у плеврі. За зовнішнім виглядом розрізняють такі типи запального ексудату: фібринозний і серозно-фібринозний, серозний, серозно-гемора гічний і геморагічний, серозно-гнійний і гнійний, холестериновий. Фібри нозний і серозно-фібринозний ексудати характеризуються великою кіль кістю фібрину, внаслідок чого скупчення вільного випоту у плевральній порожнині не відбувається, він організовується та відкладається на плевральних листках у вигляді плевральних нашарувань. У таких ви падках плеврит називають серозно-фібринозним, або «сухим», а в разі утворення великих плевральних нашарувань — пластинчастим. Найчасті шим варіантом туберкульозного .плевриту є ексудативний плеврит із скупченням серозного випоту. За клітинним складом ексудат може бути лімфоцитарним, коли у клітинному складі переважають лімфоцити, еози нофільним— за наявності більш як 15—20% еозинофілів, та нейтро-фільним — якщо кількість нейтрофілів становить понад 20 % усього клі тинного складу. Якщо кількість нейтрофілів в ексудаті велика, його зов нішній вигляд може змінюватися, він стає серозно-гнійним.
Лімфоцитарний ексудат спостерігається переважно у разі ексудатив ного запалення плеври без казеозних змін, але нерідко зустрічається також при обсіменінні плеври або утворенні окремих вогнищ. Еозино фільний випіт спостерігається у хворих з різко вираженим гіперергічним типом запалення плеври. Серозно-геморагічний і геморагічний ексудати при туберкульозному плевриті зустрічаються у разі різко вираженого підвищення проникності капілярів плеври і виході: великої кількості ери троцитів.
|