Види мікобактерій

Види мікобактерій. Основною ознакою, за якою мікобактерії були віднесені до. того чи, іншого виду, є їх різна патогенність для різних видів тварин і для людини. Серед патогенних мікобактерій вирізняють чотири види: М. іиЬегсиїозіз — збудник туберкульозу людини, гп. ЬОУІЗ— збудник туберкульозу худоби, М. ауішп—збудник туберкульозу птахів. М. тісгаіі (ОУЗ або Охтого" УОІЄ зігаіп) — збудник туберкульозу польо вих мишей. Між окремими видами мікобактерій спостерігаються пере відні форми. Останнім часом досить часто виявляють нетипові штами мікобактерій, які. спричинюють захворювання — мікобактеріози. Об'єд-. нуючим чинником для .цієї групи нетипових мікобактерій є кислотостій кість. Розрізняють 4 групи нетипових мікобактерій. Група І — фотохро-могенні мікобактерії, характерною ознакою яких є пігментація колоній на світлі. Представником цієї групи є. М. капзази. Група II—ското-хромогенні. Ці мікобактерії утворюють жовто-оранжевий пігмент у тем ряві. Представники цієї групи М. а^иае та М. зсгогиіаесшп. Група III — мікобактерії, які не утворюють фотохромогенного пігменту, • це М. хе-пори. Група IV — мікобактерії, які швидко ростуть, виключно кислото стійкі сапрофіти (М. рпіеі, М. зте^таііз та ін.). Вивчення-патогенетич ної ролі нетипових мікобактерій у клініці дозволило дійти висновку, що найчастіше .етіологічним чинником мікобактеріозів є мікобактерії III групи. Найбільш патогенним для людини, таким, що призводить до захворювання на туберкульоз, є людський тип мікобактерій. М. ЬОУІЗ є менш патогенним для людини.

Основною ВИДОВОЮ ознакою мікобактерій туберкульозу є патогенність, тобто спроможність жити і розмножуватися в тканинах живого організ му і спричинювати відповідні специфічні реакції, що призводять до захво рювання на. туберкульоз. Найбільш сприйнятними до туберкульозу є-морські свинки-, яких використовують як моделі для біологічної проби у діагностиці туберкульозу. Різні штами мікобактерій туберкульозу роз різняються мірою своєї патогенності, тобто вірулентністю. Вірулентність є індивідуальною ознакою окремого штаму мікроба і характеризується інтенсивністю розмноження мікроорганізму в тканинах.

Вірулентність мікроорганізмів не можна оцінювати незалежно від реакції макроорганізму. Це двокомпонентна біологічна система. Високо-вірулентні мікобактерії туберкульозу швидко розмножуються в організ мі чутливих до них тварин, не руйнуються фагоцитами, зумовлюють прогресуюче утворення туберкульозних вогнищ, що призводить у подаль шому до неминучої загибелі тварин: Слабовірулентні мікобактерії також можуть, розмножуватися в організмі, але вони захоплюються та руйну ються фагоцитами. = Специфічні вогнища, що утворюються, підлягають зворотному розвитку, і тварина не гине. Вірулентність не є постійною властивістю. Вона може змінюватися в окремих штамів.