|
Клінічна картина гострої вогнищево-зливної пневмонії (переддеструк-ції) характеризується важким загальним етаном дитини, швидко наростаючою інтоксикацією і дихальною недостатністю. Під час огляду дитини відзначають блідість, . млявість, апатію, ціаноз нбсогубного трикутника, відставання ураженої половини грудної клітки в акті дихання, укорочення перкуторного тону і ослаблення дихання. В аналізах креві—¦ лейкоцитоз, нейтрофільоз, зрушення формули крові вліво, токсична зернистість лейкоцитів, висока ШОЕ. На рентгенограмі масивні затінення, рання поява ділянок просвітлення, що свідчить про деструктивні зміни у легеневій паренхімі.
Гострий лобіт найчастіше локалізується у верхній частці правої легені, характеризується тотальною інфільтрацією частки. Початок захво< рювання гострий* бурхливо наростають гіпертермія, задишка, ціаноз, токсичний бактеріальний шок. Під час огляду уражена половина грудної клітки відстає в акті дихання, відзначається притуплення перкуторного тону і ослаблення дихання.
Для фази переддеструкції характерна наявність гіпертермічного синдрому, абдомінального і нейротоксикозу. Остаточний діагноз встановлюють тільки після рентгенографії легень. На оглядових рентгенограмах виразно видно інтенсивну гомогенну тінь з вибухаючими та чіткими • межами (мал. 40). Для бронхоскопії характерні звуження вічка бронха, "набряк, гіперемія слизової оболонки. Диференціальний діагноз проводять з ателектазом за даними клініки (ателектази рідко супроводжуються гіпертермією та інтоксикацією) і рентгенограми (при ателектазі тінь має увігнуту межу, при лобіті—опуклу).
Дрібновогнищева множинна деструкція легень являє собою дрібні, діаметром від 0,3 до 1 см субплевральні вогнища некрозу, які найчастіше локалізуються у нижніх частках легень по їх базальній поверхні. Ця форма більш характерна для дітей 1-го року життя, але за наявності
вторинного септичного процесу зустрічається і у дітей старшого віку. Часто захворюванню передує ГРВІ. Процес розвивається швидко, з перших днів — ознаки інтоксикації, гіпертермія, тахікардія, задишка, ціаноз.
Під час огляду звертають увагу на землисто-сірий відтінок шкіри, млявість, апатію дитини, відставання ураженої половини грудної клітки в акті дихання. При перкусії деяке укорочення перкуторного тону. Перебіг дрібновогнищевої множинної деструкції несприятливий, характерні плевральні та септичні ускладнення. На 4—7-й день хвороби приєднується піоторакс або пневмоторакс.
На оглядовій рентгенограмі — помірна інфільтрація паренхіми, зменшення прозорості легені з множинними ніздрюватими просвітленнями, особливо виразними на томограмі.
Внутрішньолегенева форма деструкції є за своїм перебігом і прогнозом найбільш злоякісною, зустрічається переважно у дітей перших 6 міс життя і характеризується вираженим гнійно-септичним синдромом і гострою дихальною недостатністю.
Гігантський кортикальний («провисаючий») абсцес являє собою суб-плеврально розташоване скупчення гнійно-некротичних мас, яке іноді поширюється по всій поверхні легені.
Ця форма деструкції характеризується менш гострим і бурхливим перебігом, ніж попередні, частіше зустрічається у дітей старших 2 років.
Хвороба розвивається поступово, підгостро, переважають помірно виражені ознаки гнійно-септичного процесу: млявість, стомлюваність, поганий апетит,, ниючий біль у боці, кашель з гнійним мокротинням (у разі з'єднання абсцесу з бронхом). Температура—до 38°С і вище. Під час огляду виявляють виразне відставання ураженої половини грудної клітки в акті дихання і деяке її вибухання, згладженість міжреберних проміжків. При перкусії відчутне укорочення перкуторного звуку, межі серця зміщені у протилежний процесові бік, дихання ослаблене.
В аналізах крові — анемія, помірний лейкоцитоз. Повільно прогресує гнійна інтоксикація. На рентгенограмі видно округлу тінь, що охоплює більшу частину плевральної порожнини, у разі з'єднання порожнини з бронхом видно горизонтальний рівень рідини, що нагадує піопневмоторакс (мал. 41).
|