|
Вторинні кісти легень є одним із можливих закінчень стафілококової деструкції легень. Для них характерний задовільний стан дитини, що нерідко розцінюють як одужання. Тільки при загостренні рентгенологічно можна виявити округлу повітряну порожнину з чіткими контурами. При великих кістах буває задишка. Надалі періоди ремісії чергуються із загостреннями. Хронічний абсцес легені. У дітей це ускладнення виявляють дуже рідко. Для нього не характерні світлі проміжки, як для вторинної кісти. Гострий' процес, затихаючи, переходить у хронічний протягом більше ніж 2 міс. Фіброторакс — наслідок незакінченого плащовидного піопневмотораксу. Фібрин, який випадає,, не розсмоктується, а організується, утворюючи щільний рубцьовий панцир, що обгортає легеню і обмежує її екскурсію.
Під час огляду виявляють деформацію грудної' клітки, западання ураженої половини, відставання її в диханні, сколіоз хребта. Перкусія виявляє укорочення перкуторного звуку, аускультація — ослаблення дихання. На оглядовій рентгенограмі — зменшення легеневого поля, наявність периферичного затемнення, що обгортає легеню. Хронічна емпієма — наслідок піопневмотораксу, при якому не пощастило добитися повного розправлення легені через несвоєчасне або неадекватне лікування. Останніми роками у дітей майже не зустрічається.
Бронхоектазії є досить частим наслідком процесу, що відбувався в легенях. Грубі деформації бронхів, склеротичні зміни у паренхімі, не-розправлені ателектази призводять до розвитку вторинних бронхоектазій. Частота їх, за даними різних авторів, складає від 10 до 15 %.
Ускладнення стафілококової деструкції легень бувають досить часто. Серед них найчастіше зустрічається сепсис. Майже всі клінічні форми стафілококової деструкції легень супроводжуються явищами гнійно-сеп-тичного синдрому. Клінічно розрізняють дві форми сепсису — бурхливу і мляву.. Бурхлива форма характеризується прогресуючою гнійно-септич-ною інтоксикацією (бактеріальний шок), появою вторинних типових вогнищ. Шкіра дитини набуває сіро-землистого відтінку, зникає апетит, з'являються млявість, апатія, наростають задишка, ціаноз, тахіпное, тахікардія, температурна крива набуває гектичного характеру. Може приєднатися стафілококовий ентероколіт, виникають метастатичні вогнища у здоровій легені, м'яких тканинах, кістках, перикарді, мозку, печінці, піддїафрагмальному просторі.
Перикардит нерідко ускладнює перебіг бактеріальних, особливо стафілококових, деструкцій легень. Рання діагностика перикардиту утруднена, бо він виникає на тлі важкого загального стану хворого, зумовленого гнійно-септичним процесом, порушенням гемодинаміки і дихання. Клінічно перикардит проявляється погіршанням загального сі.ану дитини, гектичним характером температурної кривої, появою і наростанням ознак серцевої недостатності, глухістю серцевих тонів, розширенням меж серця. На ЕКГ виявляють зниження вольтажу. На оглядовій рентгенограмі— розширення меж серця, своєрідна його форма (у вигляді трикутника).
Розпізнавання гнійного перикардиту полегшує діагностична пункція перикарда. При фібринозному перикардиті- інформативність пункції незначна.
|