|
Забиття легені — ушкодження легеневої паренхіми без порушення цілості вісцеральної плеври, характеризується імбібіцією легеневої тка нини- кров'ю, утворенням внутрішньолегеневих гематом, ателектазів.
Клінічно забиття легені проявляється болем під час дихання, задиш кою, кашлем та мокротинням, частіше—кров'янистим. Під час огляду дитини можна виявити відставання ураженої половини грудної клітки під час дихання (больовий синдром), перкуторно можна вловити укоро чення тону над ділянками забитої легені, рідше буває тупість. Під час аускультації — деяке ослаблення дихання, іноді різнокаліберні вологі хрипи, шум тертя плеври. При рентгенографії легень виявляють вогни щеві тіні, при ателектазах — нечіткі плямисті тіні, при імбібіції легені кров'ю, при внутршньолегеневих гематомах видно округлі тіні з чіткими контурами. Збільшення цих тіней у динаміці свідчить про те, що крово теча триває. Згодом травматичне забиття легень може ускладнитись пневмонією. Внутрішньолегеневі гематоми можуть розсмоктуватись, іно ді на місці колишньої гематоми утворюється посттравматична кіста.
Лікування забиття легень консервативне. Положення в постелі напів-. сидяче. Вводять знеболювальні засоби, при переломах ребер ефективні новокаїнова або спиртоновокаїнова блокада міжреберних нервів, прово дять гемостатичну та антибактеріальну терапію для профілактики пнев монії. Призначають фізіотерапевтичне лікування, дихальну гімнастику. У разі необхідності проводять бронхоекопічну санацію,
Розриви легені мають важкий перебіг, супроводжуються гострою ди хальною, недостатністю та внутрішньоплеврального кровотечею. Обов'яз-
новими компонентами розриву легені є пневмоторакс та гемоторакс. Нерідко розриви легень супроводжуються підшкірною і медіастиналь-нОю емфіземою. Розрив паренхіми легені відбувається внаслідок пора'-нення гострим кінцем зламаного ребра або різкого стискування грудної клітки.
Клінічні прояви закритого розриву легені залежать від глибини ура ження, ушкодження крупних судин та бронхів. Стан дитини важкий, ви ражений ціаноз, задишка, роздуваються крила носа, у диханні беруть участь допоміжні м'язи. Дихання поверхневе, дитина оберігає уражений бік через різкий біль під час вдиху. Може бути кашель з кров'янистим мокротинням. Особливо важкий стан при напруженому пневмотораксі; через клапанний механізм різко наростають ознаки синдрому внутріш ньоплеврального напруження. Під час огляду виявляють виражене випи нання і відставання у диханні ураженої половини грудної клітки. У разі порушення цілості. парієтальної плеври (переломи ребер) можлива під шкірна емфізема, при ушкодженні, медіастинальної плеври — медіасти нальна. Перкуторно виявляють тимпаніт (при пневмотораксі), укорочен ня перкуторного тону (при гемотораксі), зміщення середостіння у здо ровий бік. Під час аускультації характерне ослаблене дихання, можна вислухати свистячий шум повітря, що проходить крізь ушкоджений бронх.
На рентгенограмі при розриві легені видно значне зміщення середо стіння у здорову сторону, колабірувана легеня, оточена повітрям (при пневмотораксі). При пневмотемотораксі є затінення у нижніх відділах з чітким горизонтальним рівнем рідини. При гемотораксі видно тінь, яка відтісняє легеню. При медіастинальній емфіземі визначають скупчення повітря у середостінні, що зміщує медіастинальну плевру.
|